Політична критика 3: Секс і політика
Українська версія часопису “Політична критика” (Krytyka Polityczna) – перший міжнародний видавничий проект однойменного інтелектуального середовища, яке виникло в Польщі на початку 2000-х. Протягом декади «Політична критика» стала одним із найважливіших гравців у східноєвропейській публічній сфері.
Явище «Політичної критики» можна умовно описати через три постулати. По-перше: відживлення заангажованої східноєвропейської інтелігенції, критично налаштованої щодо наявного status quo. По-друге: діяльність на перетинах політичного, наукового та мистецького полів, що передбачає усунення штучних поділів між цими сферами. По-третє: активне втручання в публічні дебати «головного нурту» з метою втілення лівого проекту боротьби з економічним і культурним виключенням.
Українське видання «Політичної критики» з’явилося в момент, коли дедалі очевиднішою стає хибна природа вибору, перед яким опинилося українське суспільство. Фактично, панівні українські дебати стосуються вибору між двома різновидами неолібералізму, двома версіями капіталістичного визиску: авторитарним, євроазійським (вибір «Росія») та “м‘яким”, західним (вибір «Європа»). При цьому сама можливість альтернативної постановки питання одразу дискредитується як «утопічна» чи «протиприродна».
Надзавданням української «Політичної критики» є не лише впровадження лівих ідей у публічну сферу, а й перевизначення самого поняття політики в українському контексті. Українські «професійні політики» послідовно дискредитують це поняття, безперервно нарікаючи на «політику» як джерело усіх своїх і наших бід. Цьому варто протиставити розуміння політики як необхідної дискусії про облаштування спільного світу, що відбувається не в парламенті чи на екрані телевізора, а в наших щоденних словах і діях.
